Проповідь на тему: "Коли покаяння нічого не змінює" Зубчук Володимир
- "А такого царя, як він, не було перед ним, що навернувся б до Господа всім своїм серцем, і всією душею своєю, і всією силою своєю, за всім Мойсеєвим Законом, і по ньому не повставав такий, як він. Тільки не спинився Господь від ревности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огірчення, якими гнівив Його Манасія. І сказав Господь: Також Юду відкину Я від лиця Свого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину це місто, яке вибрав, Єрусалим, та цей храм, про який Я сказав: Ім'я Моє буде там!" (2 Царів 23:25-27). Ці вірші говорять про царя Йосію. Не було такого царя, який би так всім серцем і всією душею навернувся до Господа;
- 22, 23-й розділ книги царів розповідають про життя царя Йосії. Коли ми читаємо, що він робив, це викликає повагу і захоплення;
- Але чому, коли ми читаємо вищенаведені вірші, ми бачимо як Бог розгнівився на цілий народ, незважаючи на позитивну характеристику царя Йосії?
- В цих віршах йде мова про царя Манасію. Ким був Манасія, який так сильно образив Бога?
- Майже половина 21-го розділу 2-ї книги Царів перелічує всі вчинки боговідступлення, які вчинив Манасія. Він ставив ідоли, ставив жертовники, поклонявся всьому воїнству небесному, провів свою дитину через вогонь. В домі Божому поставив ідола астарти, ворожив, чаклував. Популяризував свої вчинки перед народом, щоб і народ займався ідолопоклонством, також пролив багато невинної крові;
- Після смерті Манасії, царем стає його восьмирічний син Амон, який тільки примножив все, що робив його батько;
- Лише Йосія, який став царем Юдеї після Амона, знищив всіх ідолів, яких поставив в країні Манасія;
- Але, через пророків Бог говорить до Йосії, що Він, незважаючи на всі вчинки, реформи і зміни в країні, не відверне Свого гніву;
- В цих текстах народ залишаться десь в тіні, і немає повідомлення про те, що народ визнав свою провину і покаявся;
- Навпаки, читаючи далі ми бачимо, що народ пристосовувався до того царя, який ставав керівником країни;
- Часто служіння Богу носило лише зовнішній характер, а серце й думки не змінювалися;
- І коли читаємо книгу Єзекіля, який проповідував одразу після царя Йосії, ми бачимо, що Бог показує пророкові як народ вночі служить і вклоняється ідолам та божкам. Вдень народ служив Богові, а вночі поклонявся ідолам. Язичницто стало частиною світогляду людей;
- Бог вивів Ізраїль з Єгипту, але Єгипет так і не вийшов з їхніх голів і їхнього світогляду;
- Ця історія - урок застереження. Не існує такого принципу як: це моє життя, я вільна людина, я живу як хочу. Але ми повинні враховувати, що за свій вибір я обов'язково заплачу ціну;
- Моє життя, моя поведінка підштовхує людей до різних вчинків, які можуть призвести навіть до смерті. І причиною цього можу бути особисто я, тому що я став для людини каменем спотикання;
- Бог вихопив царя Манасію як головешку з вогню. Але той вогонь, який він запалив, вже не можна було загасити. І в тому полум'ї зла, гріха і відступництва згорає і Єрусалим і вся Юдея;
- В житті кожного народу з'являється момент істини. Можливо сьогодні Бог зважує нас і оцінює. Питання в тому, чи робимо ми висновки? Чи каємося ми?
- Тоді, після того коли ти зважений, наступає момент про який говорить книга відкриття: "Неправедний нехай ще чинить неправду, а святий нехай ще освячується";
- Чи задумуємося ми над тим, що ми могли змарнувати останній шанс, який давав нам Бог;
- Давайте зрозуміємо через історію про царя Манасію, що покаяння - це щось особисте. Це те, що між мною і Богом;
- Колективне покаяння не може замінити особистого покаяння. Бог хоче дати нам зрозуміти, що є Він, а є ми. Чи знаємо ми, до чого Бог нас закликає?
  Переглянути на YouTube