Михайло Белецький

Проповідь на тему: "Чому так важко жити тим, у що вірю?" Белецький Михайло
  SDA KOVEL
  • Для декого з нас життя згідно євангелії в реальному житті серед реальних людей - це справжня боротьба. Тому виникає питання - чому теоретично ми знаємо як правильно, а в реальності часто не виходить? Чому в те що ми віримо так важко перенести в реальне життя?
  • Це не проповідь докір, а більш роздуми для тих, хто втомився знати правильні речі і жити неправильно. Я знаю волю Божу, але чому я живу так ніби ніколи не знав її;
  • Ми живемо в час знань. Ми можемо будувати вежу інтелекту, забуваючи, що не знання нас спасають, а Христос;
  • Правда, яку не всі зважуються визнати записана в посланні до Римлян 7:15 (CUV) - "Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.";
  • Наша гріховна природа змушує нас так жити;
  • Але Знати правду - це ніби як стояти з ліхтарем біля дверей. Але стара тілесна людина тримає тебе за руку і говорить - не йди туди, там небезпечно, там потрібно вмерти для себе;
  • Проблема не в знанні, яке я маю. Проблема в тому, хто веде мене за руку. Поки моїм керівником буде стара природа, я завжди буду мати дві реальності - одна в біблії, інша - в моєму житті;
  • Ця грішна природа не кричить, не заперечує, вона просто тихенько говорить - ти ще не ідеальний, ти ще не готовий. І ми чекаємо, місяці, роки...
  • Але саме це і є той час, щоб сказати чесно самому собі: я не хочу робити вигляд, що в моєму житті все нормально. Христос прийшов не для того, щоб зробити мене більш посвяченим грішником. Він прийшов, щоб дати нове серце;
  • Ми можемо мати знання, але не переводимо його в кроки, дії і рішення. Віра без діл мертва;
  • Давайте виходити із духової зони комфорту і рости духовно служачи Богу. Ми сьогодні не просто знаємо, що є правильно, ми вже тонемо під вагою невиконаної правди і віримо, що треба любити і мовчимо. Ми віримо, що треба служити - і відкладаємо. Віримо, що треба йти кудись - і стоїмо;
  • Віра без дій - це прекрасне зерно, яке згнило в кишенях сіяча. Віра без вчинку - як лампочка без струму;
  • Якщо гріх в нас часом викликає сором, то зручне, пристойне порожнє християнство часом може бути навіть шанованим;
  • Ми знаємо, що треба міняти серце, але поки що просто молимося. Ми відчуваємо, що треба пробачити - але ще не час. Я знаю, що Бог кличе, але ще зовсім трошки я залишуся в звичному. Це лінь з біблійною обкладинкою, або апатія, яка замаскована під бездуховність. А далі - йде самообман;
  • Загляньмо кожен всередину самого себе: чи молюся я так, що серце тремтить, чи читаю я біблію так щоб змінювати життя, чи просто, щоб заспокоювати совість?
  • Самообман - це коли ми вже не чекаємо змін. Ми звикли до себе. Ми повірили в хибну євангеліє комфорту, головне не згрішити - а решта якось буде;
  • Якщо з роками я той самий і не міняюся - то проблема не в біблії, не в пасторі і не в церкві - проблема в мені;
  • Для того, щоб жити з Богом, потрібно вийти з ілюзій, що в мене все гаразд, бо з мертвого серця нічого живого не виросте;
  • Ми намагаємося будувати свою власну святість своїми власними зусиллями. Але наші старання замикаються в коло і ми не змінюємося тому що забули за того, Хто змінює;
  • Без Святого Духу немає зв'язку з Богом. Святий Дух - це життєво необхідний канал зв'язку в життєвій боротьбі;
  • Ми знаємо біблію, ми знаємо що є добро, що є зло, ми знаємо, що треба молитися, ми знаємо псалми на пам'ять, але без Духу Святого ми не можемо дати світла;
  • Святий Дух - це не абстракція. Він не просто допомагає - Він живе в тобі;
  • Віра - це не результат знання - це дія Бога в тобі. Коли ми впускаємо в себе Святого Духа - тоді починається життя, а не просто релігія;
  • Головне не в тому, скільки я знаю, головне в тому - чи живу я з Богом;

  Переглянути на YouTube