Станіслав Прокопець
Тиша, яка лікує серце
- Історія про Стаса, який знайшов Бога в тиші;
- Все сатанинське воїнство проти того, аби ми з вами зустрілися з Ісусом;
- Існує безліч способів уникнути тиші. Безліч видів шуму, який ми обираємо, щоби заповнити порожнечу в нашій душі: соцмережі, фото, листівки, відео, музика. Ми заповнюємо свій графік всім хорошим, що, нам здається, варто робити. Ми працюємо на роботі, ми шукаємо нові знайомства, у нас безліч друзів, але самі ми почуваємось самотніми. Ми часто багато чого робимо для Бога, але з Ним особисто зустрічаємося рідко;
- Серед всієї нашої зайнятості ми дійшли до того, що не спроможні почути голос Того, Хто сказав: "Вгамуйтеся і пізнайте, що Я – Бог!" (Псалом 46:14);
- Що заважає нам викроїти простір і час для тиші, яка нам потрібна. Чого ми боїмося?
- 1. Страх, що ми будемо змушені діяти. Перебування на одинці з Богом привертає увагу до дій, яких ми стараємося уникати і виносити на поверхню нашої свідомості. Комусь треба пробачити, чи налагодити стосунки, зробити справу відповідно до зобов'язань. Перебування в тиші з Богом нагадає про ці зобов'язання;
- 2. Ми боїмося зустрічатися з Богом, тому що доведеться змінюватися. Зустріч з Богом призведе до того, що ми зрозуміємо що саме нам потрібно докорінно змінити в житті. Якщо ми не знайдемо часу, щоб Дух Святий мін допомогти нам оцінити якість нашого життя - то ми легко переконаємо себе, що насправді Богу не потрібно оцінювати якість мого життя, що я духовний і мені не потрібна тиша і Бог;
- 3. Страх, що ми зовсім самотні в цьому світі. Ми боїмося, що коли ми звернемося до Бога, то виявиться, що ніхто не відповість на наш заклик, що ми наштовхнемося на мовчання, бо ми деколи думаємо, що якщо я сьогодні помолився, то вже через хвилину з неба має вдарити блискавка і все має помінятися. Ми не готові чекати;
- За кожним з цих страхів схована брехня про те, що я не можу постати перед Богом таким, який я є. Це брехня, що я маю рік боротися зі своїми звичками, а потім приходити до Бога;
- Ми не можемо мати сталу духовність. Ми або рухаємося до Бога, або віддаляємося від Нього дуже далеко;
- Сьогодні в нас є вибір - повірити брехні, що я почуватимуся краще, якщо відволікатимуся. Якщо замість того, щоб бігти до Ісуса, я буду включати музику, дивитися серіали, зустрічатися по кафе з сотнями своїх друзів. Аби тільки не приходити до Ісуса...
- Правда полягає в тому, що перебування в тиші з Богом дасть мені справжнє задоволення;
- Сьогодні люди не готові визнати, що з ними щось не так. Люди не готові в смиренні сказати - "Так, я був не правий". Цей світ нав'язує нам свої моделі мислення і ми маємо бути самим крутими, незалежно від того, що я сказав чи зробив іншій людині. Головне - мої інтереси. Але для Бога - це не краса, а гидота. В Бога краса - в покорі;
- Отже. В своїх думках ми приділяємо більше уваги своїм страхам, чи звертаємось до Бога? Ми приділяємо увагу нашим сумнівам, чи істинній правді Ми намагаємось все контролювати, чи звертаємо увагу на Божий план щодо нас? Ми порівнюємо себе з іншими, чи висловлюємо вдячність за все, що Бог зробив для нас?
- Зв'язок з Богом є основою будь-якого іншого даного нам Богом знаряддя боротьби проти лукавого. Якщо ми хочемо надприродних змін в нашому житті - то ми повинні звернутися до нашого надприродного Бога, щоб їх осягнути;
- Розглянемо учинки плоті, які записані в 5-му розділі посланні Галатів. Апостол Павло навів перелік тодішніх вчинків плоті. Ми ж живемо в світі, в якому християни чинять свої вчинки плоті;
- Учинки плоті - це не лише очевидні гріхи наприклад такі як пияцтво, чи перелюб. Це дрібні рішення, які формують духовну культуру, або ведуть її до занепаду. І це все виникає тоді, коли замість тиші з Богом ми вибираємо шум цього світу;
- Ми гостро потребуємо часу, щоб побути з Богом;
- Справжнє християнство починається в тиші, на колінах, перед Ісусом;
Переглянути на YouTube
