Сергій Антонюк
КОЛИ ПРАВОТА СТАЄ ГРІХОМ | Сергій Антонюк — проповідь в Храмі на Подолі
- Практичний аналіз поведінки в церкві і поведінки християнина у всіх життєвих ситуаціях;
- Згідно проведеного аналізу давайте поставимо питання: Чи може людина бути богословською правою, а духовно не право? Чи може людина знати істину і навіть намагатися жити згідно цієї істини, але грішити проти Христа? Чи може людина захищати закон, але порушувати найважливіший принцип цього закону - любов?
- Прочитаємо 8-й розділ 1 Коринтян і звернемо увагу на те, що в цьому розділі не йде мова про питання чистої і нечистої їжі. В цьому розділі піднімається питання про ідоложертвенну їжу;
- Апостол робить акцент на те, що ідол це ніщо, це людська вигадка. Далі Апостол Павло фактично ставить запитання: Твоє знання, твоя мудрість, твоє життя воно робить більшими в твоїх очах тебе самого себе, чи воно створює простір в якому люди зростають?
- Згідно слів апостола - Якщо я знаю - то тоді я не знаю так як належить знати. Апостол не виступає проти знань. Він проти самовпевненості, яка народжується від знань відірваних від любові;
- Духовна зрілість починається не тоді, коли я можу відповісти на всі запитання. Духовна зрілість починається тоді, коли я перестаю використовувати свої відповіді для того, щоб принизити інших;
- Духовна зрілість - це коли я можу послужити іншим;
- Досвідчений віруючий може добре знати різницю між біблійною заповіддю, церковною традицією і особистою звичкою, а новонавернена людина цієї звички не розуміє. Іноді замість того, щоб терпляче пояснити цю звичку, ми відмовляємося пояснити це питання не тільки цій людині, а й самому собі;
- Не кожний обов'язок і право, яке ми маємо, ми зобов'язані реалізувати. Іноді в духовному житті ми на стільки зосереджені на захисті власного права, що перестаємо помічати людину, яка перед нами стоїть;
- Через мою правоту може постраждати, той, за кого помер Христос;
- В практичному житті, якщо ми хочемо комусь пояснити його неправоту, ми повинні зробити зауваження таким чином, щоб немічний брат, за якого помер Христос, не загинув;
- Апостол Павло в 8-му розділі 1 Коринтян показує, що вони дивилися на слабкого брата через призму його недостовірних знань, а треба було дивитися крізь призму жертви Христа, щоб спасти людину для вічності;
- Ми оцінюємо людину за рівнем знань, досвіду, але Христос оцінює цю людину через ціну, яку Він заплатив за її спасіння;
- "Таким чином, коли ви грішите проти братів, вражаючи їхнє немічне сумління, ви грішите проти Христа." (1 Коринтян 8:12);
- Пам'ятаймо - знання приводить до зарозумілості, а любов збудовує;
- Висновок: 1. Я можу бути правим у своїх переконаннях, але неправим у своєму ставленні до людей; 2. Цінність людини визначається не рівнем її знань, а ціною, яку Христос заплатив за її спасіння; 3. Найвищий прояв духовної зрілості - це не здатність наполягати на своїх правах, а готовність добровільно обмежити себе заради любові;
- Людина, якій я зробив зауваження, чи переміг аргументами - чи поміг я їй стати ближчим до Христа?
Переглянути на YouTube
Коли церква успішна? | Сергій Антонюк — проповідь в Храмі на Подолі
- В яку церкву краще ходити? В церкву яка успішна, чи церква яка згасає/помирає?
- Щоб відповісти на це питання, необхідно розглянути позицію людей, які в церкву приходять. Одна людина ставить пере собою питання - Що церква дасть мені? Друга людина - кому сьогодні в церкві я можу послужити?
- Ці обидві людини сидітимуть поруч один з одним. Почують одну й ту ж проповідь. Співатимуть ті ж самі гімни і псалми, але додому повернуться зовсім іншими людьми. Один, ймовірно, прийде незадоволеним, а інший - з великою радістю. І ключове питання - Чому?
- Один прийшов споживати, а інший - служити. Тоді в такому випадку від чого залежить успіх церкви?
- Згідно вище сказаного якою є успішна церква? Та яка має сучасну будівлю і сучасний вигляд, та де професійно співає хор, чи та де проповідує сильний пастор, який вміє говорити гарні проповіді?
- Для Ісуса успішна церква - це та, де люди вчаться служити іншим;
- Подумаймо не тільки над - "Що зі мною не так?", а також над - "Чи зможу я свою церкву зробити кращою?";
- В Матвія 21:33-46 записана дуже цікава притча, яку давайте розглянемо в контексті наших роздумів;
- В чому була ключова проблема робітників із притчі? За рахунок господаря вони хотіли вирішити всі свої справи. Те ж саме робимо й ми, коли ходимо в церкву. Нам здається, що та розмова, що ми ведемо, що те, що ми робимо в церкві - все це вирішить наші справи;
- Але люди з притчі забули, що не вони у винограднику господарі і що виноградник належить не їм. Вони покликані для того, щоб зробити роботу якісно і отримати результат і звичайно винагороду;
- Господар виявився терплячим і гуманним, незважаючи на те що зробили працівники. Він посилає свого сина. Але працівники вважають, що влада знаходиться в їхніх руках. Дійсно їм була дана влада, але обмежена;
- Ісус, розповідаючи цю притчу, завершує її розповіддю про те, що працівники вбили сина господаря. І далі Ісус ставить питання - що зробить в цьому випадку господар? Написано, що господар злих людей вигубить, а виноградник передасть іншим працівникам, які будуть вчасно віддавати частку;
- Підсумуємо: виноградник належить Богові. Виноградарі були лише управителями, але з часом вони почали вважати виноградник своєї власністю. Вони перестали служити Господареві і захотіли, щоб виноградник служив лише їм і саме тоді почалася трагедія;
- Кожна церква стає небезпечною, коли люди починають думати: це моє служіння, це моя кафедра, це мій хор, це моя група прославлення, це моя територія. Лише я маю тут владу. Від служіння Богові людина переходить до захисту власних інтересів;
- А чи буває так, що одна людина узурпує владу? Як приклад - цар Уззія. Він служив Богові, але до певного часу: "Але як тільки він зміцнів, його серце загорділо на власну загибель, і він згрішив проти Господа, свого Бога. Уззія ввійшов у Господній Храм, аби самому принести жертву кадіння на кадильному жертовнику. Проте за ним увійшов первосвященик Азарія, разом з іншими вісімдесятьма відважними Господніми священиками. Вони виступили проти царя Уззії й сказали йому: Це не твоя справа, Уззіє, звершувати кадіння Господу; це служіння належить звершувати виключно священикам, нащадкам Аарона, котрі освячені для кадіння! Вийди зі Святилища, адже ти скоїв злочин, і не буде тобі за це честі від Господа Бога!" (2 Хронік 26:16-18);
- Ми маємо приклад, коли людина не тільки бере владу у свої руки, але й одночасно хоче стати священником;
- Давайте також подивимось на приклади того, як можна служити в церкві. Одним із таких прикладів - є життя Варнави. Він майже завжди "в тіні", але саме він допомагає служити Павлові і Марку;
- Найщасливіші люди в біблії - це ті, що служать іншим;
- І на завершення поглянемо на Євангеліє від Івана, 13 розділ, де описано як Ісус перед вечерею омиває ноги учням. Він дає приклад, як наслідувати Його;
- Церква стає успішною, коли члени церкви стають схожими на Ісуса, адже Син людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб служити. Церква стає успішною не тоді, коли всі чекають служіння для себе, а тоді коли кожен бачить себе служителем. Бог створив церкву не для того, щоб люди шукали задоволення своїх потреб, але, щоб кожен наслідував Христа через служіння іншим;
Переглянути на YouTube
Церква, яка досліджує | Сергій Антонюк — проповідь в Храмі на Подолі
- На скільки велика моя віра? Якою є моя віра - я вірю більше в себе, чи Богові?
- Ісус покликав нас не просто ходити до церкви. Ісус покликав нас бути Його учнями. А учень це той, хто постійно навчається і досягає результатів;
- Учень Ісуса, приймає Слово Боже, особисто досліджує його і дозволяє Слову формувати своє життя і своє майбутнє;
- Поговоримо про переваги, які дав нам Господь, щоб зростала наша віра;
- В книзі Дії Апостолів є згадка про те, як Апостоли Павло і Сила проповідували Слово Боже в Вереї, де люди прийняли Слово з ревністю, досліджуючи його: "Брати негайно відіслали вночі Павла і Силу до Вереї. Прибувши, вони пішли до юдейської синагоги. Ці були шляхетніші від тих, які в Солуні. Вони прийняли слово з усією ревністю, щодня досліджуючи Писання, чи так воно є. Тож багато хто з них увірував, і чимало з грецьких шляхетних жінок та чоловіків." (Дії Апостолів 17:10-12);
- Ми - люди, дуже легко знаходимо час на те, що нам цікаве. І в контексті дослідження Біблії, чи чую я, що Бог для мене приготував?
- Говорячи про відвідування церкви і служіння в церкві, вимальовується картина, коли одна частина служіння, наприклад суботня школа, ігнорується, а інша проповідь слухає більша кількість людей. Можливо ми непомітно перейшли від культури учнівства до культури споживання? Я прийду, послухаю і піду...
- Між читанням біблії і дослідженням є велика різниця. Прочитати - це по суті усвідомити, що я знаю те, що я прочитав. А дослідити - це поставити собі запитання, що тут справді написано, що це відкриває мені про Бога і що ці слова значать особисто для мене;
- Суботня школа в церкві - це школа учнівства, яка відкриває можливість досліджувати Слова Боже;
- Спільне читання Біблії - це культура вивчення Слова Божого під впливом Святого Духа;
- Людину, яка не знає писання, переконати дуже легко в будь-чому, якщо говорити переконливо;
- Віра не базується на чудесах. Справжню віру дає дослідження Слова Божого. Повірити можна тоді, коли ти дослідиш і коли ти будеш переконаний;
- Через книгу Дії Апостолів ми бачимо, що люди з Вереї прийняли Слово, досліджували Писання, перевіряли істину і як результат їхня віра зростала - це біблійна модель духовного зростання;
- Ми хочемо глибоко вірити, але без Слова Божого. Ми хочемо перемагати спокуси, але мало досліджуємо. Ми хочемо розуміти Божу Волю, але мало знаємо Боже Слово. Ми хочемо мати духовно зрілу церкву, але нехтуємо годиною дослідження Слова Божого під час суботньої школи;
- Віра не виникає у вакуумі, вона живиться Божим Словом. Вона не будується на дивах і чудесах, вона є наслідком вивчення Слова Божого;
- Тому, враховуючи все вищесказане, варто поставити питання - чи залишаюсь я учнем Ісуса Христа? Учень Ісуса Христа - це не той, хто каже "я все знаю", - це той, хто відкриває Писання, це той хто вчиться, це той, хто перевіряє писання;
Переглянути на YouTube
Знак звіра - має знати кожен! | Сергій Антонюк . Проповідь в Храмі на Подолі
- Є проблема в тому, як люди сприймають питання розуміння знаку звіра. "І він робить так, щоб усім – малим і великим, багатим і бідним, вільним і рабам – було дано знак на їхній правій руці або на їхніх чолах, і щоб ніхто не зміг нічого купити, ні продати, а тільки той, хто має знак імені звіра або число його імені. Тут – мудрість. Хто має розум, нехай вирахує число звіра, бо те число людське. І його число – шістсот шістдесят шість." (Об'явлення 13:16-18);
- Одна з проблем розуміння цих текстів полягає в тому, що люди чомусь одразу починають шукати число 666;
- Взагалі про знак звіра існує багато страхів і спекуляцій;
- Але Бог завжди піклується про Свій народ і ніколи не залишає його в невіданні (в незнанні). Тому давайте подивимось, що говорить біблія про знак звіра;
- В першу чергу знак звіра - це питання поклоніння. Тема поклоніння в 13-му розділі книги Об'явлення відображається як головна. Лише одна група людей не поклоняється звіра - ті, хто записані в книзі життя Агнця;
- Знак звіра пов'язується не з технологіями, а з тим, кому людина поклоняється і визнає найвищим авторитетом;
- Що означає чоло і рука, про які говориться у вірші 16? У біблії чоло часто символізує наші переконання і розум, а рука - дії та вчинки;
- Хто ж звір, про якого говориться в цих віршах? У біблійних пророцтвах звір символізує царство, або релігійно-політичну владу. Але ми прочитали, що змій дає владу звірові. Тобто звір - диявол, дає владу звірові - релігійно-політичному устрою;
- Через книгу Даниїла 7 розділ ми бачимо, що звір - це земна влада, яка ставить себе вище ніж сам Господь;
- Важливе питання суті конфлікту останнього часу;
- Ті, хто записані в книгу життя, зберігають Божі заповіді і віру в Ісуса Христа;
- Але перш ніж досліджувати знак звіра, давайте нагадаємо про те, що Бог також має Свій знак, який звір намагається копіювати;
- Звір воює з тими, хто зберігає заповіді Божі та мають свідчення Ісуса. В фінальній кризі світу буде чітке яскраве протистояння між печаткою Бога і знаком звіра;
- Знак Божий - це знак, який Бог встановив між Ним і нами;
- Субота вказує на дві великі істини: 1. Бог є творець. 2. Бог є тим, хто освячує. Він освячує Свій народ і виокремлює їх від інших;
- Тому, якщо субота є знаком Творця, тому не дивно, що диявол атакує суботу. ЩОб люди робили, що їм захочеться і в будь-який день. Люд будуть фокусуватися на числі 666, але забуватимуть про справжнє поклоніння Богу Творцю;
- Логічне питання. Як тоді в такому випадку проводити суботній день?
- Як не прийняти знак звіра? Пізнати для себе Боже Слово. Зміцнювати стосунки з Богом. Навчитися бути вірним Богу в малому. Зберігати Божі заповіді через віру в Ісуса Христа. Просити Святого Духа вести нас в істині;
- Проаналізуймо себе, чи поклоняємось ми Богу в той день, в який Він хоче, щоб ми поклонялися;
Переглянути на YouTube
Сергій Антонюк - Вирішити, чи порішати? 16-10-2021
- Загальна тема: розмірковування над змістом першого посланням до Коринтян, 2 розділ;
- Як ми, як християни, вирішуємо свої справи з Богом і один з одним. Які методи я беру за основу?
- Апостол Павло показує нам, що людська мудрість не здатна вирішити нагальні питання (1 Коринтян 2:1-5);
- Є щось більше ніж мудрість і логічні докази. Людина повинна керуватися силою Духа;
- Апостол Павло говорить про те, що вирішення питання будь-яким, вигідним особисто для нас способом, є ніщо, по зрівнянню зі справжньою Божою мудрістю (1 Коринтян 2:6);
- Що є те, про що говорить апостол Павло: "Не бачило того око і не чуло те вухо..." (1 Коринтян 2:9)?
- Якщо людина є вченою, але якщо вона не приймає Ісуса, як свого спасителя - то для неї справжня Божа мудрість прихована, і тоді такі люди не вирішують питання, а рішають;
- Така людина живе в церкві по своїх власних уявленнях - так як їй хочеться;
- Апостол Петро оврачовує хворого біля "Красних воріт" храму. Саме така поведінка і є вирішенням, не порішанням питання;
- Відношення влади до апостолів Ісуса в цілому можна назвати порішанням питання (Немає апостолів - немає проблем);
- Суть віри християнина - прийнявши Слово Боже, жити таким чином, щоб вирішувати всі питання по Божому, а не шукати простішого і вигіднішого для мене шляху вирішення (1 Коринтянам 2:12);
- Який висновок з почутого? Я вирішую, чи намагаюсь порішати? Я живу за Божим Словом, чи так, як мені хочеться?
- Якщо я приймаю Ісуса Христа, як свого спасителя - моє мислення повинно грунтуватись не на логіці, а на Дусі. Всі наші питання повинні вирішуватись для слави Господа, а не для задоволення своїх власних потреб;
Переглянути на YouTube
Прокинься! Це не віра — це самообман | Проповідь в Храмі на Подолі - Сергій Антонюк
- Багато хто з нас, можливо не свідомо, замінили святу Божу Віру на власні бачення, ідеї і підходи і свято вірять, що це і є справжня віра;
- Як правило в теорії ми знаємо, що таке віра, але як віра проявляється на практиці, якою Бог бачить віру в нас?
- Прочитаємо 2 розділ послання від Якова починаючи з 14-го вірша. Апостол звертає увагу не просто на визначення віри, а він говорить, що віра має проявлятися в дії;
- Віра - це жити відповідно до сказаного;
- Важливо триматися вибраного курсу і не втомлюватися жити з вірою;
- Дуже важливо вміти декларувати свою віру і своє покликання. Дуже важливо казати в що саме ти віриш;
- Але обов'язково наступить момент, коли мені буде не зручно і "не вигідно" задекларувати свою віру на практиці, коли навіть віра може загрожувати моєму життю. Чи буду я в такий момент вірним Богу;
- Дія віри - поступок ізраїльських хлопців, які відмовилися поклонятися ідолові (Даниїла 3 розділ);
- Сьогодні набуває популярності поверхневе християнство, коли людина говорить, що Бог її спас. Так, цього достатньо для спасіння, але яка моя дія у відповідь? Якщо Христос спас мене, то які мої дії у відповідності з моїм статусом спасенного Богом?
- Вірити і не жити у відповідності до віри - це дія без плоду. Це гарна яблуня, яка гарно цвіте, але плоду не приносить;
- Апостол Яків приводить дуже гарний приклад віри на прикладі віри Авраама. Він говорить про Авраама, який прославляв Бога за отриманого від Нього сина. Але від того ж самого Бога він отримує вказівку принести свого сина в жертву: "Наш батько Авраам хіба не з діл оправдався, коли приніс свого сина Ісаака на жертовник? Хіба не бачиш, що віра діяла разом з його ділами, і віра стала досконалою через діла? І здійснилося Писання, що каже: Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність, і був названий Божим другом! Хіба не бачите, що людина оправдується ділами, а не самою вірою." (Якова 2:21-24);
- Можна мільйон раз казати - "Боже я тебе люблю", але це будуть лише порожні слова, які нічим не підкріплені. Це віра без діл. А можна зробити те, що сказав Бог. Це віра підкріплена ділами;
- - Ше один приклад про який нам говорить Яків, це приклад віри повії Рахав, яка практично проявила свою віру в служінні людям Божих: "Так само й блудниця Рахав хіба не з діл оправдалася, прийнявши розвідників і вивівши їх іншою дорогою?" (Якова 2:25);
- Підсумуємо Апостола Якова: Віра людей, які не втілюють віру в житті - мертва;
- Приклад віри чоловіка, син якого був одержимий німим духом (Марка 9:17-24). В житті батька проявився парадокс невір'я. Йому більше не було кому довіритись, але він усвідомлював, що лише Христос може допомогти, тому батько просить в Ісуса віри;
- Початок справжньої віри - молитва на колінах і піст перед Небесним Отцем, коли я усвідомлюю, що я хочу цього найбільше в моєму житті;
- Життя з Богом завжди дає плоди, але вони можливі лише завдяки силі й Духу Божому в нашому житті. Обов'язково давайте жити вірою щодня, будуючи відносини з Господом;
Переглянути на YouTube
